«У посткоронавірусному світі, якщо ми не уповільнимо темпи споживання й не змінимо способи створення речей, планету буде втрачено. Cвіт нарешті здобуває це розуміння та винаходить новий культурний ландшафт, у якому ціннісні зміни та дизайн (як інструмент створення нової матеріальної реальності) грають активну роль.

У цій презентації йтиметься про надихаюче майбутнє в якій будуть взаємодіяти: дизайнери та суспільство, дизайнери та робітники, дизайнери та інваліди, дизайнери та незаможні, дизайнери та аматори, дизайнери та дизайнери…

Нова ера дає надію на інший спосіб сприйняття того, що вважається успіхом, репутацією та прибутком. Тут капітал буде виключно людський. Після тривалого періоду декоративно-прикладного мистецтва (тренд до культурних коріннь, природніх матеріалів, фольку, етно тощо) зараз з’являється бажання працювати одночасно із технічним обладнанням, комп’ютером, лабораторією та ткацьким верстатом.

Народження „магічного“ виробництва (сповненого сенсів та глибоких знань) призведе до нового ставлення до роботи та ручної праці як до благородної діяльності, яка може відновити почуття цілісності та єдності людей. Це стане засадою для можливості порятунку людства від власного руйнівного „Я“.

Праця як любов».

«Ми розпочнемо з чистого аркуша, щоби написати нову главу про людство та його пошуки виживання. Одяг світлих кольорів, що допомагатиме нам усунути зайве та принести спокій. Ніжні та приємні барви, від чистоти білих тонів до тепла нових нейтральних відтінків та молочних пастелей. Дбайливо пофарбовані речі, якими ми щодня користуємось, а не зберігаємо в шафах, форми, що гарно зберігаються, деталі, які гарно старіють, та майстерна, майже вічна, якість.

Наче поглинуті туманом, м’яко вкриті снігом та заморожені, матеріали будуть злагідливими, самобутніми, більш компактними та тривкими. Спостерігаємо сталу тенденцію до використання природних органічних волокон. Щодо пряжи — набуває сили тренд на пір'яні та пухнасті ефекти, а також на повстяні, матові та багатошарові тканини. Знов повертається в’язаний одяг (безліч нових трикотажних рішень), тканини обіймають та підтримують своїх власників. Здається, одежини ось-ось і самі перетворяться на самостійних соціальних істот.

Багато нових розкішних імітацій шкури та шкіри, штучних матеріалів із використанням плетіння та оздоб — це є знаком схильності до суспільства емпатії та чітких гуманних цілей»